Сайт Польской Інни Володимирівни

9 ЛИСТОПАДА ДЕНЬ ПИСЕМНОСТІ

Inna_polskaya — Thu, 07 Nov 2019 19:26:08 GMT

День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

Великдень- День Воскресіння Ісуса Христа

Inna_polskaya — Tue, 24 Mar 2015 18:52:53 GMT

Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства.

За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та СоломоНія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.

Свято Великодня має язичеські корені і народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість.

Існує думка, що євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди найімовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переродженому вигляді пов'язані з особою Христа (хоча спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичеськими воскресаючими богами і тільки євангельські твори вважалися істинними). Але християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських обрядів.

Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та обновлення.

Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва "Великдень" ("Великий День") з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства.

Легенда говорить, що "Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів ."

Згідно іншої легенди, свято Великодня народилося сім тисяч років тому, ще за часів дохристиянства, і було пов'язане з язичеськими культами.

Ось як її переповідають . Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. і Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив: — Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я. Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо. І гукнув старший брат Тур: — Се моє! Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур. — Се моє! — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице. — Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — Другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба.

Підготовка до свята
До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп'яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна "прислуховуватися" до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Цi сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називаєтся Страстна Седмиця.

В нічь Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скороме", тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.

8 Березня- Міжнародний жіночий день

Inna_polskaya — Tue, 24 Mar 2015 18:29:51 GMT

Міжнародний жіночий день
Цей святковий день цілком присвячений самій прекрасній половині нашого суспільства. Його популярність наростає і зміцнюється вже більше ста років.

Історія появи міжнародного жіночого дня проста і зрозуміла - це була спроба відновити спотворену століттями справедливість по відношенню до жіночої статі, яка на стільки вкоренилася в суспільстві, що бути жінкою, ще якихось 100-150 років тому означало тільки одне - безправ’я і всецілий, навіть гнітючий послух.

Як тоді, так і зараз існувала думка про те, що жіноча частина населення представляє його слабку частину. Цьому намагаються привести найбанальніші докази, мовляв чисто по фізичним показниками вони поступаються у силі і міці чоловічої частини суспільства.

Але чому ж тоді на плечі наших жінок вивантажували і продовжують вивантажувати самі обтяжливі і трудомісткі заняття? Жінка витривала і в цьому вона перевершила чоловіка. Про її витривалості ходять легенди. Її витривалість помітна і проявляється на кожному кроці. Зваживши всі розрахунки можна прийти тільки до одного висновку: чоловік і жінка абсолютно різні, але абсолютно рівні між собою. Більш того - одне без одного приречені на смуток і печаль, і навіть вимирання.

Щоб ця думка дійшла до широкого громадського суспільства, до розуму сильних світу цього, необхідно було справді революційне втручання. І воно сталося.

На сьогоднішній день цивілізоване суспільство офіційно закріпило і вирівняло права жінок, на стільки, на скільки це здалося можливим і доцільним. Надмірна увага до цієї теми дала свої плоди і все ж якесь протистояння час від часу ще зустрічається, особливо в нездорової культурному середовищі.

Міжнародний жіночий день найчастіше пов’язують із соціалістичним рухом, який по суті відкрив реальні шляхи для активної реалізації рівноправності жінок в широкій суспільній свідомості.

У 1975-му році, фіксуючи всесвітні тенденції до цієї теми, свято було офіційно підтримано Організацією Об’єднаних Націй і в 1977-му році, резолюцією Генеральною Асамблеєю ООН , День 8-е березня запропоновано було всім зацікавленим державам безпосередньо використовувати для популяризації та реалізації рівноправності жіночої частини населення у своїй громадській традиції.

Відкидаючи пафосність і офіційну частину всіляких державних петицій і документів, однозначно можна сказати: це один з кращих свят, яким довелося увійти в наші календарі.

День Святого Валентина

Inna_polskaya — Tue, 24 Mar 2015 17:53:53 GMT

День Святого Валентина ще іменують Днем усіх закоханих.

Свято — неофіційне і не є вихідним, проте активно відзначається щорічно 14 лютого.

День Валентина прийшов до нас з-за кордону і дуже скоро став одним з найпопулярніших молодіжних свят.

Історія виникнення свята
Достовірних даних про те, де саме зародилася традиція святкування — немає, одні вважають батьківщиною знаменного дня — Англію, інші — Францію.

За переказами, День Святого Валентина вшановує великомученика Валентина — священика, який всупереч наказу імператора Клавдія ІІ, що забороняв молодим чоловікам мати сім'ю, таємно вінчав закоханих. Правитель вважав, що самотній чоловік, не обтяжений сімейним побутом, має шанси стати кращим воїном, оскільки його думки зайняті тільки майбутніми битвами. Незабаром дії священика були розсекречені, сам Валентин постав перед судом, піддався жорстоким тортурам і згодом був страчений. В ніч перед стратою він написав своїй коханій лист — признання в любові у віршованій формі. Згодом такі листи стали називати «валентинками». Дата смерті великомученика і припадає на 14 лютого.

Минуло багато часу, в XIV столітті священика Валентина канонізували — за благі діяння віднесли до числа святих. Відтоді День Святого Валентина активно святкується в Європі і в нашій країні.

Традиції святкування та символіка Дня Святого Валентина
Щороку 14 лютого люди, що мають пару, дарують своїм половинкам різноманітні подарунки:

• «валентинки» — символічні листівки у формі сердечок, які містять признання в коханні, найчастіше у віршованій формі;
• солодощі, виготовлені в тій же «серцевій» формі або які зображують фігурки Купідона — бога любові;
• м'які іграшки та сувеніри.

Очевидно, що головні символи свята повинні бути виконані в яскравих червоних і рожевих тонах — кольорах, що означають пристрасть і полум'я почуттів.

Особливості Дня Валентина
• Ті, хто страждають від нерозділених або таємних почуттів, також дарують символічні сувеніри своїм коханим, ніби натякаючи на свою прихильність, нерідко такі подарунки підносяться інкогніто.
• Дуже романтично, коли в День закоханих, пари зізнаються один одному в любові, мріють про щасливе спільне майбутнє, а молоді люди роблять пропозиції руки і серця своїм обранцям.
• За статистикою ЗАГСів і храмів, на 14 лютого припадає дуже велика кількість урочистих реєстрацій шлюбу та вінчань, оскільки молодь вважає хорошим знаком об'єднання сердець саме в День Святого Валентина.

ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ

Inna_polskaya — Sun, 18 Jan 2015 13:55:38 GMT

19 січня (6 січня ст.ст.) Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято.Свято Хрещення Господнього – одне із самих древніх свят християнської Церкви. Його всановлення відноситься ще до апостольських часів.

Слово „хрещу” по-грецьки означає „погружаю у воду”. Не можливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не роз’яснивши перш за все символічного значення води, про яке говориться у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води, беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води, там пустеля.

Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: „За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде христити вас Духом Святим” (Мк. 1, 7-8).

Тридцять років Ісус Христос жив у Назареті зі Своєю Пречистою Матір’ю, Дівою Марією, і старцем Йосифом. Коли ж Йому виповнилося тридцять років, Він прийшов із Назарета на Йордан, щоб хреститися від Іоанна. Бог відкрив Іоанну, що це не простий чоловік, а Син Божий, через те Іоанн відмовлявся хрестити Ісуса Христа, кажучи Йому: „Мені належить христитися від Тебе; а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе”. Ісус відповів: „Не стримуй! Ми повині виконати все, що повелів Бог”.

„І сталося у ті дні, прийшов Ісус із Назарету Галілейського і хрестився від Іоанна в Йордані. І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Який сходив на Нього, мов голуб. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє Благовоління”(Мк. 1, 9-11). Про це свідчать всі чотири Євангелія.

Після хрещення Христа хрещення для людей, це не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світу як Христос, Син Божий. („Месія” по-єврейськи – те ж саме, що по-грецьки „Христос”, тобто „Помазанник Божий”). Богоявлення відкрило нам велику Божественну тайну Святої Тройці. Тепер кожен, хто охрещується, стає причасником цієї тайни. Хрещення – це початок відновлення першопочаткового образу Божого в падшій людині. Велика тайна, що звершується в хрещенні, не відразу досягає наш розум. Хрещення робить нас єдиними з Христом, наче б то прививає нас до Нього. Під час хрещення у воді, джерелі нового життя, людина помирає для гріха і воскресає для Бога. Але щоб дійсно набути цей образ, потрібно працювати над собою все життя.

Святитель Іоанн Золотоуст так говорить про це свято: „Чому Богоявленням називається не той день, в який народився Христос, а той, в який Він хрестився? Цей день є той самий, в який Він хрестився і освятив водне єство, Він явив Себе світу. Саме тому в це свято опівночі, всі почерпнувши води, приносять її додому, і зберігають весь рік; і відбувається явне знамення: ця вода у своїй сутності не псується на протязі довгого часу, а залишається свіжою, начебто тільки що взятою з джерела”.

Чому ж цей день називається Богоявленням? Тому, що Христос став відомим для всіх не тоді, коли він народився, а коли Він хрестився. Про це говорить Іоанн Хреститель: „Серед вас стоїть Той, Якого ви не знаєте”(Ін.1, 33). „І я, - говорить він, - не знав Його, але той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим”(Ін.1, 33).

В пам’ять про те, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, в цей день звершується водосвяття: напередодні свята Богоявлення вода освячується в храмах, а в сам день – в річках, або інших місцях, де беруть воду.

за матеріалами: archangel.kiev.ua

ПОСІВАННЯ НА СТАРИЙ НОВИЙ РІК

Inna_polskaya — Thu, 08 Jan 2015 09:10:30 GMT

Минули одні свята, як не за горами інші. Другій вечері, яка відбувається 18 січня передує Свято Василія або по-нашому - Старий Новий рік. Ранком - 14 січня у нашого народу є традиція іти посівати.

Як правильно це робити?

Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання. Багато дітей і не тільки сіють і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією. Сіяти прийнято 14 січня із самого ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?

Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не сіють. Зараз і вони ходять, але так не правильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять - тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться. Треба дотримуватися традицій.

Посівальник - це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось не правильно. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.

Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке?

Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві.

У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись більше частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару рублів, як вони кажуть.

Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде Вам.

Пам'ятаю один дід розказував, що вони як були малими, то все чекали посівання і колядок. От назбирали грошей і у школі вже їли не булки з чаєм, а макарони з котлетою. Гроші ж вже були.

Накраще і найбажаніше - це посівати пшеницею. Пшениця - символ добра, достатку, багатства.

Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.

Найкраще вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб придобрити господаря.

Ось деякі із них:

Сію сію посіваю. З Новим роком Вас вітаю.
Хай завжди Вам щастя л'ється
Хай добро в сім'ї ведеться
Хай здоров'я з Вами буде
Хай Вас друзі не забудуть
Хай смачна кутя удасться
Щоб весело і щасливо провели Йорданські Свята

А в кінці можна сказати:

Маленький Ісусик не спить не дрімає
Своїми оченятами весь світ обнімає
І Вашу родину і Вашу хатину
І всю Україну Христос ся Раждає

Ще можна посівати і промовляти:

Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
На щастя, на здоров’я
На Новий рік!
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Кукурудзи під стелю,
А льон до коліна,
Щоб вам, господарі,
Голова не боліла!

Веселих свят!!!

7 січня - Різдво Христове

Inna_polskaya — Thu, 08 Jan 2015 08:03:34 GMT

Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят.

Різдвяна легенда
Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього.

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день народження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.